З глибини віків прийшло до нас Купало - свято літнього сонцестояння, свято тепла, молодості та кохання, яке відзначається 6-7 липня. У колі річних свят Купало - одне з найголовніших. За народним повір'ям, у цей день відбуваються різні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко спускається з неба, щоб викупатись у річці, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть — хто знайде той цвіт, той здобуде багатство і здоров'я.

     Напередодні свята хлопці встановлювали за селом, на вигоні, обрядове дерево - вербу, яку в різних регіонах України називають Мареною, Купайлом, Купайлицего. На свято запрошують усіх людей, а хто не прийде, на того накликають різні напасті. Увечері до Купайлиці йшли з піснями, прикрашали її вінками, стрічками, запалювали вогнище, водили хороводи. Потім стрибали через велике багаття, бо вважали, що воно очищає від усього поганого. Молодята, які братимуть шлюб, стрибали парами: якщо руки не розімкнуться, то скоро одружаться.

     Дівчата плели вінки, пускали їх за водою, ворожили, чи вийдуть заміж. Потім купалися в річці, пускали у воду запалене колесо, що символізувало собою сонечко.

     Закінчувалося свято обрядом урочистого спалювання Купайлиці.

     Це свято - найпоетичніше і найвеселіше з усіх народних свят. Тому дуже шкода, що його або вже зовсім не святкують, або роблять це зовсім невідповідно до традицій. Свято Івана Купала символизувало духовне єднання людини із природою, освячувало почуття молодих сердець. Символом очищення від усього гріховного були вогонь і вода, а все погане тонуло разом з Мареною. І люди справді в це вірили, а з цією вірою оживала їх надія на краще майбутне.