Найбільше  і  найдорожче  добро  в  кожного  народу — це  його мова, ота  жива  схованка  живого  духу,  його  багата скарбниця, в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя, і  свої  сподівання, розум,  досвід,  почування. (П.Мирний)

Урочисто, яскраво відзначили загальнодержавне свято – День української писемності та мови учні початкових класів. Метою заходу було показати красу і  багатство  рідної мови,  її різноманітні можливості,  довести, що рідна  мова— це духовна святиня,  найбільший  і найдорожчий  наш  скарб.

Сприяти  розширенню словникового запасу школярів, розвиткових  творчих  здібностей,  бажанню берегти  свою національну культуру.  Розвивати  почуття наці­ональної гідності.  Виховувати потребу  зберігати як святиню, все

те,  що пов’язує  нас  із рідною  землею;  любов до національних традицій, народної  мудрості,  до краси  і гармонії рідного  слова.

Ми зустрічали гостей з хлібом та сіллю, з любов'ю та миром.

В першу чергу говорили про Україну, про її державні та національні символи. Працювали за таким девізом: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо засвітитися любов'ю передусім до рідної мови .

Любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні, бо у ній материнська любов і ласка, світ добра і справедливості. Учні розказували вірші і прислів'я, відгадували загадки, співали пісню "Мова єднання". Важко уявити собі життя українського народу без пісні. Українці - співуча нація, і пісня супроводжує їх усе життя, бо вона - душа народу.

Отже,  це свято закликає нас любити більше рідну мову. Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини.

Іонець Альона Василівна, вчителька 1-го класу