Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров’ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...

90 Херосім – так розцінюється чорнобильська катастрофа. Ось уже 27 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й... Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний заказник. Все це Чорнобиль, який забрав 35 000  чоловік, в тому числі – 1000 дітей, 800 000  заражених хворобами, які пов’язані з наслідками аварії.

Скільки пройшло часу, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i,тих хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день не минув безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй; вiн буде завжди об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.

Сьогодні, 26 квітня в Просіцькій ЗОШ І-ІІ ст., учні разом з вчителями вшанували пам’ять жертв найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Та біль передається і нам. Не дає спокою питання: кому потрібно було знищити таку красу, позбавити людей безцінного скарбу, перетворити джерело здоров’я і добробуту на екологічну загрозу, цвинтар надій? Чи то якась фатальна помилка, або чиясь жорстока воля призвела до величезної трагедії минулого сторіччя? Хотілося б вірити, що компетентні науковці спільно з урядом нарешті вирішать проблему з ЧАЕС і люди не почуватимуть себе приреченими на вимирання. Ми ж повинні зробити висновки з жахливого уроку чорнобильських подій. Адже природа не вибачає жорстокості й недбалості у ставленні до себе. Вона завжди віддячує взаємністю.