Всесвітні свята, безперечно, мають глобальне  значення, оскільки їх відзначають у всьому світі незалежно від громадянства, національності і релігійних уподобань. Унікальність цих подій полягає у тому, що кожна людина може стати учасником міжнародного святкування, зробити свій внесок у розвиток світової цивілізації. Більшість свят з’явилося нещодавно. Одним з них є Всесвітній день Землі.
         День  Землі спочатку відзначався у  березні у рівнодення, коли природа прокидається і все навколо наповнюється життям. З давніх часів з цим періодом пов’язувалися надії і сподівання на перемогу сил світла над темрявою. Це час, коли в багатьох країнах північної півкулі святкувався Новий рік.
         Вперше  День Землі був відзначений у 1970 і з того часу проводиться щорічно 22 квітня. Це свято чистої Води, Землі  і Повітря. Свято, яке має на меті об’єднати людей планети щодо захисту навколишнього природного середовища, привернути увагу людей до проблем екології нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем.

Успіх першої акції, що відбулася у 1970 році цього дня у США, надихнув організаторів на проведення «Тижня Землі», як щорічних заходів з благоустрою територій. Ініціатива отримала підтримку населення та набула популярності. На хвилі громадської і політичної активності, завдяки проведенню Дня Землі, у США були прийняті закони та інші акти з питань охорони навколишнього природного середовища (зокрема Акт про чисте повітря). Генеральним секретарем ООН було підписано спеціальну прокламацію, присвячену цій події.
       Україна прагне стати повноцінним учасником передових світових процесів, і реформування економіки з врахуванням екологічних аспектів. Дбайливе ставлення до природи, навколишнього природного середовища – важливий крок на цьому шляху.
        Зміни у кліматичному балансі планети – це повені та урагани, зливи та посухи, зникнення окремих видів тварин та рослин, загроза затоплення цілих країн. Світове співтовариство та окремі країни докладають значних зусиль щодо впровадження екологічних, ресурсозберігаючих технологій з використанням відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії з метою уповільнення процесу зміни клімату. Не остання роль у цьому відводиться охороні і відтворенню природних ресурсів.
         Життя нерозривно пов’язане з природним  середовищем. На ранніх етапах свого  становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.
          В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні соціально-економічні умови, призвели до різкого погіршення стану здоров’я населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.
           Тож у стосунках з природою людство  зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.
            Людина  й суспільство повинні докорінно  змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в третьому тисячолітті.